Доповідь на тему:
Промислові види ссавців
В практичному відношенні ссавці – одна з найбільш важливих груп тваринного світу. До ссавців належить більшість домашніх тварин, при цьому деякі з них на різних етапах еволюції людини відігравали значну роль у розвитку людського суспільства (вовк – собака у мезоліті; вівці, козли, тур та інші забезпечували людину їжею – у неоліті; кінь був головним засобом зв’язку на суші до середини 19 сторіччя).
Нині, як і багато часів тому, багато видів ссавців є об’єктами промислу та спортивного мисливства. Дикі ссавці дають хутро, шкіру, , м’ясо, жир, панти, мускус, спермацет, слонову кість та інше.
До промислових видів ссавців належить багато представників цього класу таких, як гризуни (білка, ондатра, нутрія, шиншила), зайцеподібні (заєць), родини вовчих (лисиця, песець), родини куницевих (норка, соболь), родини ведмежих (ведмідь), родини ластоногих, родини китоподібних та родини парнокопитних.
Розглянемо промисловий вид на прикладі лисиці, так як лисиці мають велике господарське значення. Вони становлять основу хутрових заготівель, врятовують посіви від гризунів, але небезпечні для птахівничих господарств, в околицях яких їх необхідно знищувати.
Лисиця - хижак середніх розмірів. Стрункий звір на середніх за розміром лапах, з довгим пухнастим хвостом. Довжина тіла 60-85 см, довжина хвоста 35-60 см, маса від 4 до 8 кг. Морда гостра, витягнута. Вуха стоячі, трикутної форми. Подовгасті, овальні зіниці.
Забарвлення хутра мінливе, особливо на спині, найчастіше рудого кольору з різними відтінками: білувато-рудий, жовто-рудий, бурувато-рудий та іржаво-рудий. На горлі та грудях хутро білого кольору, на животі переважно світло-сірого або сіро-білого, рідко чорного кольору. На передніх ногах є чорні плями, зовнішня сторона вух чорна, а кінчик хвоста завжди білий. Самці більші за самок.
Відбиток лап лисиці подібний на собачий, однак слід її більш подовгастий, вузький, стиснутий, на тонкому снігу та на м'якому ґрунті видно сліди кігтів. Відбитки двох середніх пальців висунуті вперед так далеко, що між їхнім заднім краєм і переднім краєм подушок бокових пальців утворюється досить велика відстань.
Слід самок довший, дрібніший, вужчий та гостріший, ніж в самців, а крок - коротший: самка частіше торкається землі. Відбитки передніх лап більші, ніж задніх.
Нору лисиці можна відрізнити від борсукової за тим, що весною, вичищаючи нору, лисиця спочатку передніми, а потім задніми лапами робить викид землі 2-2,5 м, по якій потім проходить стежина шириною 25-30 см. Біля входу можна побачити купу харчових залишків і скелетних частин жертв, від яких йде сильний сморід.
Лисиця переважно живе в мішаних лісах з багатою підстилкою, які чергуються з старими вирубками, луками та різноманітними водоймами. Її часто бачать поблизу населених пунктів. Лисиця уникає великих одноманітних соснових лісів з піщаним ґрунтом, а також сильно заболочених лісонасаджень. В період розмноження в центрі сімейних мисливських угідь лисиці знаходиться нора для молодняку.
Лисиця любить влаштовувати своє житло в покинутих борсукових норах, рідше - в самостійно виритих норах, глибиною 2-4 м з 2-3 виходами, але вкрай рідко - в інших природних притулках. Відомі випадки, коли в системі борсукових нір разом (по-сусідству) жили лисиці, борсуки та єнотовидні собаки. Якщо сім'ю не потривожать, лисиця займає одну і ту ж нору на протязі декількох років. В зимовий період, коли лисиці живуть поодиноко, зв'язок з певною територією не так яскраво виявлений, границі індивідуальних мисливських угідь розмиті і частково накладаються одні на одних. Границі цих ділянок, а також місця, де полювання було особливо вдалим, лисиця мітить сечею, причому самці мітять об'єкти, що виділяються з загального ландшафту - пеньки, камені. Найбільш інтенсивно розмітка відбувається весною, в шлюбний період.
Лисиця веде осілий спосіб життя. Активна вони цілий рік і цілодобово, крім днів, коли ллє сильний дощ, мете завірюха або починається стрімка відлига. На полювання частіше виход...
